Інформація про загиблих випускників

КУЗЬМЕНКО ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ

(11.03.1972-17.10.2023)

        Кузьменко Іван Миколайович народився 11.03.1972 в Амурській області Росії. У шестирічному віці хлопець з родиною переїхав у м. Ічню. Закінчив 8-м класів Ічнянської школи № 1 ім. Васильченка. Після навчався на тракториста у Ічнянському ПТУ № 37, далі була армія.      

        Повернувшись у Ічню працював у колгоспі ім. ХХІІ з’їзду, пізніше працював в Києві охоронцем потім в Обухові звідки й пішов в АТО. Проживав з родиною в с. Максимівка . з дружиною виховували двох синів.

        З 2014 по 2015 проходив перепідготовку у м. Рівне. Кіборг, який захищав Донецький аеропорт в 2015 у складі 93-ї бригади і який до останнього дня служив українському народу. Був командиром відділення 2-го окремого кулеметного взводу ДШК( крупнокаліберний кулемет).

        2016 року демобілізувався.        

        Після повернення працював в ТОВ «НАТАША-АГРО».        

        25.02.2022 року був призваний до в/ч А 3120 молодшим сержантом кулеметником. До останнього був вірний військовій присязі, виявляючи стійкість та мужність під час виконання бойових завдань ,але тяжка хвороба забрала життя Героя.

Гордієнко Олександр Володимирович

(14.09.1994-23.09.2023)

       Гордієнко Олександр Володимирович народився 14 вересня1994 року в місті Ічня.      

        В 2000 році пішов до Ічнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4. Був сумлінним учнем, завжди приймав участь у художній самодіяльності, мав прекрасний голос. Після закінчення школи в 2011 році вступив до Державного професійно-технічного навчального закладу «Ічнянський професійний аграрний ліцей» щоб отримати професію "Машиніст крана автомобільного".        

       Після закінчення навчання працював у приватних компаніях слюсарем.        

       Олександр мав багато друзів. Був чесною, порядною, відповідальною, доброю та енергійною людиною. Обожнював займатися спортом та вів здоровий спосіб життя.        

       З початком повномаштабного вторгнення вступив до лав Добровольчого формування Ічнянської територіальної громади, щоб стати на її захист, а 17 травня 2022 року добровольцем поповнив лави Збройних Сил України.  

       Саша завжди боровся за справедливість, був справжнім воїном, патріотом, зразком незламності та міцного духу, сили волі та нескореності.        

       На жаль, захисник так і не встиг створити сім’ю та подарувати світові дітей, але мав кохану дівчину, яка чекала на нього.        

       Гордієнко Олександр Володимирович стрілець- снайпер загинув 23 вересня 2023 року в ході виконання бойового завдання між населеними пунктами Роботине і Новопрокопівка Запорізької області.

Волик Олександр Юрійович

(05.08.1974 - 16.03.2022)

       Народився 5 серпня1974 в м. Ічня Чернігівської області.      

         Після закінчення школи навчався в Ічнянському СПТУ-37. У 1992 році отримав професію тракторист- машиніст широкого профілю, слюсар- ремонтник 2 розряду, водій категорії ВС.

       В період з листопада1992 по листопад 1994 проходив строкову службу в Збройних Силах України.

       Був одружений та мав двох дітей. Олександр в мирний час займався ремонтом автомобілів. Володів великим обсягом знань і умінь, що стосувалися сфери його занять. Його вирізняла висока працездатність, компромісність, стресостійкість. Активний, хоробрий, трудолюбивий, позитивний – так характеризують Олександра друзі.        

       Олександр активно брав участь у спортивному житті громади. Був представником не одного покоління футболістів. Багаторазово успішно представляв команду на спортивних змагань області з футболу та у міжрайонному турнірі в Гайвороні. Срібний призер турніру з футболу «Ветерани 45+», який відбувся у Ніжинському районі.        

       Неподалік с. Дорогинка Прилуцького району, за допомогою запальної суміші, героїчно знищив військову техніку збройних сил Російської Федерації, зокрема підпалив автомобіль марки «Урал» паливозаправник, а також броньований автомобіль марки «Камаз», який входив до комплексу ЗРПК панцир С-1, який здійснював обслуговування даного зенітного ракетно-гарматного комплексу. Внаслідок підпалу, вищевказана техніка ворога була повністю знищена. Однак після проведеної операції, Волик Олександр Юрійович, героїчно загинув від куль ворожих солдатів 16 березня 2022 р

Половко Сергій Олександрович

(14.07.1989 - 12.06.2023)

       Половко Сергій  Олександрович народився 14.07.1989 року в місті Ічня.

       У 1996 році пішов до першого класу Ічнянської школи №2, де закінчив 11 класів. Був тихим, добрим та скромним хлопчиною. У 2006-2007 роках навчався в Ічнянському професійному аграрному ліцеї, де здобув професію секретаря- керівника.

       До повномасштабного вторгнення працював на різних підприємствах міста: місцевій пилорамі, Дорожньо- експлуатаційному управлінні, ТОВ «СІДКО». Був дуже працьовитим, чесним та відповідальним. Ніколи не відмовляв у допомозі.

       Сергій полюбляв риболовлю та мав хист до електрики, був душею компанії серед друзів.

       Коли почалося повномасштабне вторгнення, Сергій виявив бажання захищати свою країну та сім'ю. 17 лютого 2023 року Сергій Половко був призваний на військову службу Першим відділом Прилуцького РТЦК та СП бойовим медиком механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону в/ч А 0693.

       12 червня 2023 року Половко Сергій загинув поблизу села Яковлівка Бахмутського району Донецької області.

Гавриш Олексій Михайлович

(27.03.1988 - 13.01.2023)

       Народився 27 березня 1988 року в селі Грабів. В 1994 р. пішов до 1 класу Будянської школи, де навчався 9 років. Продовжив навчався в Професійно-технічному училищі №37 м. Ічні за професією «Машиніст крана автомобільного», яке закінчив у 2006 р.

       З 2006 р. проходив службу в Збройних силах України у Донецьку. Під час служби підписав контракт. Потім працював у Києві в МВС України.

       4 квітня 2022 року добровольцем став на захист нашої держави. Був старшим сержантом, кулеметником стрілецької  роти механізованого батальйону військової частини А4712.     

       13 січня 2023 року під час виконання бойового завдання життя Олексія Гавриша трагічно обірвалося…

Пугач Євген Володимирович

(04.07.1995 - 22.09.2022)

       Пугач Євген Володимирович народився 04 липня 1995 року у місті Ічня Чернігівської області. У 2012 році закінчив Ічнянську гімназію ім. С. Васильченка.

       У 2012-2013 роках навчався в Ічнянському професійному аграрному ліцеї за професією Машиніст крана автомобільного.

       Строкову військову службу проходив у військових частинах смт. Десна Чернігівської області та с. Михайлівка Миколаївської області з 12 листопада 2015 р. по 04 травня 2017 р. на посаді оператора- електрика автоматизованої директриси протитанкових керованих ракет та артилерії прямим наведенням загальновійськового полігону.

       У квітні 2021 року уклав контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України на посаді навідника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А0409 м. Новоград-Волинський.

       Загинув 22 вересня 2022 року смертю хоробрих під час штурмових дій в районі населеного пункту Миколаївка 2-га Донецької області з боку збройних сил російської федерації, захищаючи волю та незалежність України.

Загорулько Євген Олександрович

(02.06.1988 - 12.11.2022)

       Солдат Загорулько Євген Олександрович народився 2 червня 1988 року в селі Южне Ічнянського району. В рідному селі закінчив загальноосвітню школу.

       У 2005 – 2006 роках навчався в Професійно-технічному училищі №37 м. Ічня де отримав професію «Машиніст крана автомобільного»

       З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік долучився до складу Збройних Сил України, потрапивши на службу до військової частини А1376 на посаду оператора взводу протитанкових керованих ракет. Разом з побратимами віддано захищав рідну землю від ворожої навали.

       12 листопада 2022 року під час оборони міста Бахмут на Донеччині Загорулько Євген загинув.

Моісеєнко Володимир Миколайович

(28. 01. 1974 – 30. 07. 2014)

       Народився 28 січня 1974 року в місті Ангарську Іркутської області (Російська Федерація). Закінчив середню школу у Шелеховському інтернаті Іркутської області. Підлітком його усиновили уродженці села Іржавець, з ними він переїхав до Ічнянського району. У 1990-1991 роках навчався в Ічнянському ПТУ за професією «Тракторист-машиніст широкого профілю». У Прилуцькій автошколі за направленням від військкомату вивчився на водія, потім пішов служити до лав Збройних сил України.

      Проходив службу у збройних силах України з 15 червня 1992 року по 22 квітня 1994 року у званні сержанта. При проведенні першої хвилі мобілізації був призваний до Збройних Сил України. Служив водієм у військовій частині А 1815.

Загинув при виконанні обов’язків військової служби 30 липня 2014 року біля села Шишкове Луганської області.

       Похований у селі Іржавець Ічнянського району Чернігівської області.

Указом Президента України №708/2014 від 8 вересня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).