Про заклад

логотип

Навчальні заклади, як і люди, мають дату свого народження, біографію, яку творять педагоги та учні, які навчаються тут, одержали освіту або якусь професію.  

 

ДПТНЗ «Ічнянський професійний аграрний ліцей» має на диво багату, навіть, легендарну історію заснування, що сягає в глибини. Багато років вважали, що Ічнянська професійна школа готувала кадри будівельників, механіків з 1920 року. Але при більш ретельному дослідженні документів Державного Архіву Чернігівської області (далі ДАЧО) виявлено, що початок підготовки з професій ковалів, слюсарів, механіків, мулярів, будівельників, пічників почався з другої половини 19 ст., про що свідчать документи ДАЧО. Підставою такого підтвердження є документ, в якому зазначено, що 26 жовтня 1859 року єврею Минкину було замовлено за 3 карбованці печатку для Іченської ремісничої управи, що було зафіксовано рапортом екзекутора Чернігівського губернського правління Путинського (ДАЧО ф. 127, оп. 1 3 б. 2509, арк.. 5).

Таким чином, цей документ свідчить про те, що 1859 року було засновано Іченську ремісничу управу, якій були підпорядковані ремісничі майстерні, де навчали ковальської та інших професій. Про існування в м. Ічня ремісничої майстерні свідчать документи 1900-1902 наступних років (ДАЧО, ф. 145, оп. 2 од. 3б. 53, арк.. 119, 127, 3б.).

На жаль, у фондах ДАЧО не вдалося виявити документів про точне місце розташування як існуючої з другої половини 19 ст. слюсарної майстерні в Ічня, так і ремісничої школи, яка фактично існувала.

Адже 2 жовтня 1904 року на підставі доповіді 22 Борзнянським повітовим земельним зібранням було вирішено „ввести в существующих в Борзне м. Ічне мастерских четвертый год практического обучения” (ДАЧО, ф. 145, оп. 2, 3б 53, арк.. 45,48). Вдалося розшукати документи на щорічний кошторис утримання ремісничої майстерні в м. Ічня. Зокрема на 1914 витрати на утримання Іченської ремісничої майстерні становив 4610 крб., а на 1915 р. вже 7725 крб. (ДАЧО, ф.145, 0д. 2 3б. 586).

гуртожиток

Ічнянська слюсарно-ковальська майстерня, а згодом реміснича школа складалися з кількох окремих приміщень-будинків. Адже ковальська майстерня-кузня повинна мати окреме ізольоване приміщення, а класи для навчання слюсарному ремеслу та іншим професіям – окремі будівлі. З архівних документів відомо, що на спорудження нових приміщень згідно розробленого проекту було виділено 8000 крб. Невипадково у відповідності до „Положення про сільські ремісничі майстерні” 10 березня 1879 року при проектуванні нових приміщень (слюсарно-ковальських майстерень в з доповіді /№12/ Борзенької земної управи Борзенькому земському зібранню (ДАЧО, ф. 145, оп. 3, 3б., арк.. 408., зв.) наголошувалося на збільшенні строків навчання, розширенні профілів майстерень-профтехшкіл. Логічним продовженням діяльності Іченської ремісничо-слюсарно-ковальської майстерні, а згодом за новою назвою профтехшколи, про що підтверджують документи та дані, (з міст Української Чернігівська область”. – Київ – 1972.-с.276 с.) зазначено, що з 1920 року майстерні були перетворені у шкільну установу назвою „Професійно-технічної школи” (ДАЧО, ф. Р-942, оп. 1 3 б. 4719, арк.. 18, 19, 20 зб.) де готували як слюсарів, так і будівельників та інших професій і навчалося 140 учнів. Таким чином наш учбовий заклад декілька разів було реорганізовано, Він був автомобільно-тракторною школою, республіканською автомобільною школою, агрофірмою, ПТУ.

  столова

Майже за 150 років існування, сьогодні уже аграрного ліцею, тисячі його випускників які одержали тут професії, згодом стали відомими людьми своєю натхненною працею, бойовими звитягами та творчим талантом прославили наш учбовий заклад.

Швидченко Василь Пилипович, художник-скульптор, 1930 році закінчив слюсарне відділення, у 1941 р. закінчив Київський художній інститут, член національної спілки художників України.

Тира Олександр Михайлович у 1936 році одержав професію шофера, у 1941 році разом зі своїм автомобілем ГАЗ-ММ – полуторкою був мобілізований на війну з гітлерівською Німеччиною, фронтовими шляхами з рідного села Монастирища проїхав до Берліна разом з легендарною полуторкою, 1945 р. повернувся в рідне село де працював до 1956 року.

Левченко Ганна Григорівна 1938 року закінчила Ічнянську автомобільно-тракторну школу, одержала професію тракториста. Все життя працювала механізатором в рідному селі Рожнівка. Удостоєна звання Героя Соціалістичної праці.

Крупичко Олександр Григорович в 1954 році закінчив Ічнянську республіканську автомобільну школу, одержав професію шофера. Згодом закінчив Київський політехнічний інститут. Нині доктор технічних наук, професор Московського вищого технічного училища Баумана.

Маринчик Станіслав Гаврилович – 1956 року закінчив курси шоферів при Ічнянській республіканській автомобільній школі. Вищу освіту здобув в Бєлгородському державному педагогічному інституті. Письменник, кінорежисер, журналіст. Член Національних спілок письменників та журналістів України, Заслужений працівник культури України, Почесний член Українського товариства охорони пам’яток та культури, відмінник кінематографії СРСР, відмінник освіти України, лауреат та дипломант міжнародних, всесоюзних, республіканських кінофестивалів народної творчості, лауреат Міжнародної літературної та лауреат Всеукраїнської літературної премії „Благовіст”, лауреат Чернігівської обласної літературної премії Михайла Коцюбинського та інших.

Шульга Олександр Олександрович – 1982 року закінчив Ічнянську автодорожню школу. Вищу освіту здобув в Білоцерківському сільськогосподарському інституті. Працював заступником голови Ічнянської райдержадміністрації. Нині працює директором Ічнянського національного природного парку.

 
ДПТНЗ "ІЧНЯНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ АГРАРНИЙ ЛІЦЕЙ"

15 фактів про ліцей

  1. Ічнянський професійний аграрний ліцей – навчальний заклад ІІ рівня атестації, що дає можливість отримати робітничу професію.
  2. Урочисте відкриття закладу відбулося 1 вересня 1987 року.
  3. Навчання в ліцеї здійснюється за регіональним замовленням (державне фінансування) та за кошти юридичних і фізичних осіб.
  4. Разом з професією учні отримують повну загальну середню освіту.
  5. В ліцеї навчалися учні майже з усіх районів нашої області, а також з Полтавської, Вінницької, Київської, Луганської областей і, навіть, з Криму.
  6. Територія ліцею разом з гуртожитком та виробничою базою займає площу 3,10 гектара.
  7. Гуртожиток ліцею розрахований на 200 учнів, проживання в гуртожитку для учнів ліцею є безкоштовним.
  8. За 32 роки із стін ліцею випустилися майже три тисячі кваліфікованих робітників.
  9. Від 20% до 30% випускників продовжують навчання у вищих навчальних закладах.
  10. Випускники ліцею працюють в різних куточках нашої країни і навіть за кордоном.
  11. Випускниця групи 5 ЛХБА Заболотна Олена була директором Ніжинського консервного заводу.
  12. Засновником зеленого туризму на Ічнянщині та відомої агросадиби «Соколиний Хутір» є випускник нашого закладу групи Череп Микола.
  13. На сьогоднішній день в ліцеї навчається більше 50% учнів, які були випускниками шкіл нашого міста.
  14. Ліцей здійснює професійну підготовку дорослого населення.
  15. За період існування в ліцеї пройшли підготовку та перепідготовку 2181 чол. з дорослого населення. Бонус: Перші згадки про навчання ремеслу в нашому місті датуються 1859 роком, коли було засновано Іченську ремісничу управу, якій були підпорядковані ремісничі майстерні, де навчали ковальської та інших професій (ДАЧО ф. 127, оп. 1 3 б. 2509, арк.. 5).